…Минають роки, збігають десятиліття; на зміну одному поколінню приходить наступне; змінюється час, стають іншими люди… Тільки "святая із святих" будівель стоїть у центрі села гордовито та величаво. Час та роки роблять її тільки привабливішою, а кожне наступне покоління лише доповнює попереднє і приносить їй славу. І допоки існує життя на землі, допоки народжуватимуться діти, щовесни цю будівлю буде оповивати ніжний цвіт яблунь, восени палатимуть навколо неї гарячі чорнобривці, вся вона сповнюватиметься дитячим галасом та сміхом, тому що Богом дано їй, школі, особливе життя, тому що за звичайними стінами відбувається таїнство формування людини.

Мечиславська школа була і залишається країною, в яку приходять все нові й нові покоління села, щоб здобути середню освіту. Незгасним вогнем професіоналізму, людяності і доброти горить у пам'яті кожного випускника спогад про рідну школу, що дала життєві крила.

Школа завжди була осередком культурного життя на селі. Школа була 7-річною, класи знаходились у різних будівлях. Існувала «Центральна школа» і окремі класи. Інші приміщення школи до нашого часу не збереглися. Але у 1964 році було побудоване нове приміщення школи. Проект побудови школи зробив учитель трудового навчання Міончинський Вацлав Августович.

Народився Вацлав Августович 18 березня 1932 року в с. Мечиславка Ульяновського району, Кіровоградської області. В 1949 році закінчив 7 класів Мечиславської 7- річної школи. У 1950 році працював у школі діловодом, потім працював у колгоспі. З жовтня 1955 року по жовтень 1956 року вчився в Кіровоградській школі майстрів – десятників. В 1960 році знову повернувся працювати до школи, яка на той час уже була 8 – річною. Але працював він уже на посаді вчителя праці.

Новозбудована школа гостинно прийняла учнів у свої широкі коридори та світлі кабінети.

Директором школи у 20 років був призначений Тарасов Іван Юхимович. Молодий, енергійний, сповнений бажання працювати, він був не лише мудрим керівником, хорошим педагогом, саме він започаткував багато ідей, пропозицій, якими і сьогодні живе школа. Мав хороші організаторські здібності, вболівав за розвиток освіти в селі, мав звання «Відмінник освіти». Працював учителем російської мови.

Іван Юхимович був учасником Великої Вітчизняної війни. Сам він був родом із Сибіру.Під час війни проживав у селі Соломія Гайворонського району. При форсуванні річки Південний Буг був важко поранений. Його вилікувала учителька – жителька села Солгутово. У 1962 році вони переїхали в наше село. Іван Юхимович очолив школу, Олена Леонтіївна стала вчителькою молодших класів. Працював директором майже двадцять років. Під його вмілим керівництвом було побудовано нову школу.

Педагогічний колектив був багато років одним з кращих у районі. Школа завжди мала привабливий вигляд. Біля школи посаджено сад, а на пустирі недалеко від школи учні висадили парк.

Навчально-матеріальна база школи з кожним роком міцніла, були оформлені кабінети. У школі працював дружній та досвідчений колектив.

Педагогічний колектив школи доклав багато зусиль, щоб створити належні умови для успішного навчання дітей. Створились кабінети: хімії та біології, фізики та математики, географії , історії, української мови та літератури.

Вчителі намагались поповнювати кабінети різноманітною наочністю, технікою, новинками літератури, необхідним знаряддям.

Учителі завжди впроваджували у практику новітні технології навчання і виховання.

Листки із альбому шкільного гортаю,

Своїх вчителів поіменно згадаю.

В душі моїй ніби настала зима,

Бо вже багатьох з них о Боже, нема…

До таких вчителів як Чарторійська В.І., Чарторійська Ф.Д., Іспанюк Л.Д., Іспанюк Л.Р., Бородіна Л.М., Верба А.М. їздили переймати передовий педагогічний досвід.

Більше як сорок років була завучем досвідчена вчителька історії Чарторійська Феодосія Данилівна.

Учителькою української мови та літератури була Чарторійська Валентина Іванівна. У роки Великої Вітчизняної війни , під час окупації німцями нашого району була членом партизанського загону, який діяв у Станіславському лісі. Активістка села.

Іспанюк Лариса Романівна була учителькою біології та географії. Пропрацювала в школі більше сорока років. Мала багато грамот Міністерства освіти України, області.

За великі успіхи у навчанні і вихованні дітей їй присвоєно звання «Відмінник народної освіти України».

Жовта Тетяна Фомівна – учитель початкових класів. Багато років працювала вчителькою. Під час війни була радисткою. Після війни приїхала в наше село, одружилась з учителем хімії Колосом Дмитром Васильовичем і працювала в школі.

Верба Антоніна Михайлівна – вчитель російської мови, пізніше завуч школи та вчитель української мови, Довбиш Ніна Гаврилівна – вчитель української мови, Бородіна Лідія Матвіївна – вчитель початкових класів, Козарчук В'ячеслав Федорович – учитель математики, Яворович Віталій Микитович – учитель фізики.

На високому рівні була виховна робота. Цікаво проводилась гра «Зірниця»., урочисто відзначались державні свята.

В школі діяв краєзнавчий гурток «Слідопит», було зібрано багато матеріалу про учасників великої Вітчизняної війни.

Школа підтримувала тісний зв'язок з місцевим колгоспом «Росія». В школі велося достатньо велике господарство, учні працювали на дослідних ділянках.

Учителі школи були активними учасниками художньої самодіяльності села.

Школа із 7 – річної була реорганізована у 8- річну.

З часом колектив Мечиславської школи поповнювався новими педагогами.

Це були: Верба Людмила Прокопівна – вчитель початкових класів,

Губрій Юлія Антонівна – вчитель хімії та біології, Рижук Лідія Дмитрівна – вчитель початкових класів, після закінчення Ізмаїльського педагогічного інституту отримала направлення на роботу в Мечиславську 8- річну школу.

Сорочинська Зінаїда Трохимівна – вчитель початкових класів, спочатку була піонервожата, а з 1978 року – вихователь групи продовженого дня.

Лебідь Валентина Олександрівна – вчитель російської мови та літератури, майже 40 років пропрацювала в школі. Спочатку була вчителем російської мови та літератури, а потім заступником директора з навчально-виховної роботи. Верба Ніна Василівна – вчитель української мови та літератури, Яворович Вікторія Дмитрівна – за професією вчитель початкових класів,призначена в Мечиславську школу вчителем математики. Іспанюк Любов Дмитрівна – вчитель математики, завуч школи. Бригадир Неоніла Леонідівна та Верба Людмила Костянтинівна - вчителі початкових класів. Засіменко Ігор Олександрович – учитель фізики.

Нові педагоги продовжували справу своїх попередників. Школа набирає ритму бурхливого життя . Колектив згуртувався , з’явились спільні інтереси. В особі вчителів можна було побачити не лише мудрих педагогів , а й талановитих акторів ,співаків , танцюристів. Вчителі неодноразово організовували екскурсії для учнів по різних містах.

Шкільне життя було досить різноманітним. Адже це усе, що оточує нас усіх впродовж багатьох років. Це уроки, гуртки, факультативи, творчі колективи, олімпіади, огляди і конкурси, змагання. Це безліч справ – непомітних для цілого світу, але таких важливих для однієї маленької людини! Життя учнів хоча і складне, та зате цікаве.

Біля школи було встановлено монумент В.І. Леніну. В честь знаменних свят піонери несли почесну варту біля монумента.

Школа упевнено прямувала по шляху співпраці усього колективу, батьків, учнів, вчителів і може претендувати на звання «Школа – родина». Учні та вчителі примножували славу своєї школи. Школа була однією з кращих шкіл в районі, тому з метою створення належних умов для здобуття подальшої середньої освіти, зважаючи на клопотання дирекції школи та батьків учнів 9 класу перед районною держадміністрацією,районним відділом освіти про відкриття 10 класу в Мечиславській ЗОШ. У 2002 році Мечиславська 8 – річна школа була реорганізована у загальноосвітню школу І – ІІІ ступенів. В 2012 році школу було реорганізовано в Мечиславський НВК ( школа І-ІІст. - дитячий садок), а в 2017 році заклад став філією

Благовіщенського НВК №1.